Система вакцинації в Чехії

Які типи вакцин існують? Чим вони відрізняються?

Існує ціла низка типів вакцин, які відрізняються характеристиками антигенного компонента, тобто формою, в якій присутня діюча речовина вакцини.

• Живі, ослаблені вакцини. Їхнім активним компонентом є живий, але ослаблений агент, найчастіше вірус. Ці вакцини зазвичай вводяться в невеликій кількості й захищають вакциновану особу протягом доволі тривалого часу. Після вакцинації ними частіше виникають загальні побічні реакції, як-от: втома, підвищення температури, головний біль та біль у м'язах. Прикладами подібних вакцин є щеплення від кору, краснухи, паротиту, вітряної віспи, туберкульозу, жовтої гарячки тощо.

• Інактивовані вакцини. Ці вакцини містять неживий мікроорганізм. Прикладом є вакцина від кліщового енцефаліту та гепатиту А.

• Анатоксини. Діючою речовиною в них є інактивований токсин. Прикладами такої вакцини є вакцини від правця та дифтерії.

• Субодиничні або розщеплені вакцини. Ці вакцини містять розщеплені частини вірусів або бактерій (наприклад, їхні капсули).

• Рекомбінантні вакцини, отримані методом генної інженерії. У генетичну інформацію, наприклад, дріжджів або аденовірусів вбудовується генетична інформація вірусу або бактерії, від яких повинна захищати вакцина. Це призводить до вироблення антитіл проти відповідної хвороби. Прикладами таких вакцин є вакцини від гепатиту В, а також деякі вакцини від COVID-19.

• мРНК-вакцини. Ці вакцини містять мРНК у жировій оболонці. Після її потрапляння в клітини в місці застосування, наші клітини починають виробляти частини, на які реагує наша імунна система. Прикладом є деякі вакцини від COVID-19.

  Векторні вакцини. Принцип їхньої дії схожий на принцип дії мРНК-вакцин, але «інструкцію» для клітин надає вірус, який не може розмножуватися, й тому він не є небезпечним для організму людини. Прикладом є деякі вакцини від COVID-19.

Чого вдалося досягти завдяки впровадженню вакцинації? 

• На сьогоднішні ми досягли ерадикації, тобто повного знищення, однієї хвороби — натуральної віспи. Для низки інших хвороб, яким можна запобігти за допомогою вакцинації, ми досягли значного зниження захворюваності серед населення. Деякі з хвороб, від яких робляться щеплення, досі є невиліковними, тому єдиним варіантом є запобігання цим захворюванням. Прикладами хвороб, від яких поки що немає ефективного лікування, є сказ та SARS COVID-19.

Чому щеплення робляться навіть від хвороб, яких майже не існує? 

• Це пов'язано з тим, що при зниженні колективного імунітету достатньо невеликого вогнища інфекції для спалаху епідемії — масового поширення хвороби серед людей. Нещодавно це можна було чітко простежити на прикладі кору — вірус кору був занесений із сусідніх країн і дуже швидко поширився в нас. Це відбулося передусім через зниження рівня охоплення щепленнями дітей (відмова від щеплень) та часткове зниження імунітету в дорослих, які були належним чином вакциновані. При цьому кір майже не зустрічалася в нас протягом багатьох років. Чим більше незахищених осіб у популяції, тим легше інфекція передається від людини до людини. При цьому, в кінцевій стадії можуть постраждати не лише невакциновані особи, а й ті, хто був належним чином вакцинований раніше, проте, з будь-яких причин, антитіла в їхньому організмі не виробилися або опустилися нижче рівня, що забезпечує захист.

Як таке можливо, щоб захворіла вакцинована людина?

• Жодна вакцина не має 100% ефективності. Вакцини з високою ефективністю (наприклад, вакцина від кліщового енцефаліту) захищають понад 90% вакцинованих осіб. На практиці це означає, що в невеликої частки тих, хто був належним чином вакцинований, не виробиться захисний рівень антитіл (імунна система людини недостатньо міцна або імунна відповідь пригнічується ліками, які приймає людина). Також дуже важливим є дотримання режиму після вакцинації. Це сприяє, зокрема, правильному реагуванню імунної системи.

• Також іноді трапляється, що в мікроорганізмі відбуваються фундаментальні зміни (мутації), і вакцина виявляється менш ефективною, ніж вважалося спочатку. Прикладом є вірус грипу, який часто змінює свої антигенні властивості. У вакцинованої людини (на відміну від невакцинованої) хвороба зазвичай протікає легше й не викликає серйозних ускладнень.

Які побічні ефекти трапляються після вакцинації?

• Побічні ефекти після вакцинації класифікуються відповідно до частоти їхньої появи — від дуже поширених до дуже рідкісних. Також побічні реакції діляться на місцеві та загальні. Дуже поширеними місцевими реакціями є біль, почервоніння та набряк у місці ін'єкції. До загальних реакцій належить короткочасна втома, головний біль, біль у м'язах і суглобах. Також може підвищуватися температура. Людина, яка отримала щеплення, після вакцинації повинна тимчасово змінити свій спосіб життя (не рекомендується займатися спортом, виконувати важку, фізично складну роботу, вживати велику кількість алкоголю...). Цим можна частково мінімізувати появу побічних ефектів. Рідкісні побічні ефекти включають важку алергічну реакцію, анафілактичний шок і деякі неврологічні ускладнення. Вони трапляються у виняткових випадках. Про всі серйозні та неочікувані побічні реакції повідомляється в Державний інститут із контролю за лікарськими засобами. Не існує жодних наукових доказів того, що вакцинація викликає аутизм, цукровий діабет або сама по собі викликає алергію чи астму.
• Найпоширеніші місцеві побічні реакції:

  • біль

  • почервоніння

  • набряк у місці ін'єкції

• Поширені загальні побічні реакції:

  • тимчасова втома

  • головні болі

  • біль у м'язах і суглобах

  • підвищення температури

• Дуже рідкісні побічні реакції:

  • сильна алергічна реакція

  • анафілактичний шок

  • неврологічні ускладнення

З яких причин деяким пацієнтам не можна робити щеплення? 

• Причиною є проблеми зі здоров'ям. Це може бути тяжка алергічна реакція на попереднє щеплення, алергія на компонент вакцини, певні серйозні неврологічні захворювання, серйозні порушення імунітету (автоімунні захворювання). Деякі щеплення не рекомендується робити під час вагітності та годування грудьми. Обмежувальним фактором також може бути вік вакцинованої особи.

Яким джерелам інформації про вакцинацію можна довіряти, а яким ні?

• На довіру заслуговують вебсторінки Міністерства охорони здоров'я Чеської Республіки, Чеського вакцинологічного товариства та центрів щеплень. Безумовно, низка інших джерел також заслуговують на довіру. Завжди корисно перевірити, хто є автором статті, й ознайомитися з його професійним досвідом. У разі будь-яких сумнівів радимо проконсультуватися зі своїм сімейним лікарем або ж звернутися безпосередньо до онлайн-консультації центру вакцинації чи вакцинологічного товариства.